1. ЗЕД в Україні. Суб’єкти ЗЕД. Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін товарами й послугами, належить до числа найбільш давніх форм міжнародних відносин.. Перехід України до фази економічного пожвавлення та піднесення в нових умовах господарювання може здійснюватися за зрахунок ефективного використання власного ресурсного потенціалу шляхом упровадження новітніх технологій. Щоб стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової економічної системи; проходження стабілізаційного періоду, подолання кризи економіки; усунення бар'єрів у спілкуванні із зовнішнім світом; налагодження активних і взаємовигідних зв'язків з країнами-партнерами. Для цього має бути створена інфраструктура, сумісна із західноєвропейською. Головні її елементи — це самостійні суб'єкти господарської діяльності; створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів; формування мережі банків і ділових центрів для фінансування та інформаційної підтримки державних та приватних інвестиційних проектів; раціональне використання енергетичних ресурсів; розвитку АПК, харчової та переробної промисловості; створення сучасних телекомунікацій; Для інтеграції з економікою європейських та інших країн Україні необхідно максимально використовувати переваги розташування в центрі Європи, створити сприятливий клімат для залучення іноземного капіталу та зарубіжних інвестицій. На сучасному етапі понад половину експорту України припадає на Європу. Одним з найважливіших завдань зовнішньоекономічної діяльності є диверсифікація ринків збуту та просування українських товарів у Африку, Латинську Америку, Азію з метою збільшення обсягів експорту та валютних надходжень. Важливо збільшити питому вагу продукції машинобудування в загальному обсязі експорту України. Необхідність підтримки державою експортерів продукції машинобудування зумовлена й тим фактором, що Захід не зацікавлений у прониканні наших товарів на світові ринки, тому створює додаткові квоти та митні бар'єри. Без розробки й реалізації державної програми розвитку експорту продукції машинобудування Україні не піднятися до рівня розвинених держав. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів наукомісткої, складної продукції машинобудування, яка зробила 6 честь економіці будь-якої країни світу (це літаки, трактори, автобуси, судна, ракетні космічні комплекси, верстати, турбіни та ін.). Суб’єкти - Країни і території світу, які мають державну символіку (понад 230 країн та територій).- Юридичні особи, як правило, представляють фірми. Фірма - відокремлена господарська одиниця, яка зареєстрована в місці знаходження. - Фізичні особи. Фізичні особи — це громадяни, як і здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на правових засадах.- Міжнародні організації, міжнародні економічні організації, міжнародні валютно-фінансові організації тощо (на 1.01.06 р. таких організацій у світі налічувалось більше ніж 400). 2. Види ЗЕД До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать: 1. експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; 2. надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України; 3. наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; 4. міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; 5. кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України; 6. спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; 7. підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України; 8. та інші види зовнішньоекономічної діяльності, передбачені вищеназваним законом та не заборонені прямо і у виключній формі законами України. 3. Державне регулювання ЗЕД в Україні Повноцінне функціонування економіки жодної країни не може відбуватися без розвинутої системи зовнішньоекономічних зв'язків. Зовнішньоекономічна діяльність — це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму.До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать:забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці; наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн. Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Органи державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні: загальнодержавні структури, які регулюють діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення. Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет. До територіальних органів належать місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів. Адміністративні методи безпосередньо впливають на господарські відносини. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.Економічні —діють через ринковий механізм. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту). 4. Недержавне регулювання ЗЕД в Україні Недержавне регулювання ЗЕд в Україні відрізняється від державного тим що здійснює опосередкований вплив на ЗЕд України. Основні форми : Міжнародні організації ( ООН) 2. Міжнародні господарські організації наприклад ОПЕК. 3. міжнародні господарські товариства. 4. міжнародні біржі товарні фондові 5 міжнародні аукціони 6 міжнародні тендери (торги) 7 міжнародні господарські контракти регулюють здійснення ЗЕд між національними та іноземними суб’єктами шляхом розробки взаємних прав та зобов’язань. 5. Режими регулювання ЗЕД в Україні Режими регулювання ЗЕД В україні застосовується 3 режими регулювання ЗЕД. 1. Національний передбачає що до іноземних суб’єктів застосовується відповідне національне законодавство в повному обсязі. 2. Режим найбільшого сприяння передбачає що до окремих іноземних суб’єктів встановлюють пільги при здійснені ними зед на території України. Так 145 країн світу є країнами о розвиваються (за даними ООН) їм потрібно надавати режим найбільшого сприяння, ще 30 уклали договори з Україною про взаємний режим сприяння. Преференційна ставка 0-5%. 3 Спеціальний режим встановлюється у СЕЗ та ТПР. Передбачає Встановлення пільгового оподаткування у ВЕЗ. Пільгові ставки митного податку. Надання державних субсидій суб’єктам ЗЕд. Надання дотацій суб’єктам ЗЕД. Надання пільгових держ. кредитів. 6. Сутність і види фірм Фірмою називається економічно самостійна одиниця, яка створюється для виготовлення продукції або виконання робіт і надання платних послуг. Під фірмами ще розуміють підприємства, які здійснюють господарську діяльність у різних галузях промисловості з метою отримання кінцевого фінансового результату – прибутку. Види підприємств за формами власності Одноосібне володіння —підприємство, в якому майно належить одному суб'єкту, що самостійно веде справу, отримує весь доход і несе відповідальність за ризик від бізнесу. товариство, — форма організації бізнесу, що засновується на об'єднанні (пайовому, дольовому) майна різних власників. Товариства, як правило, — це закриті компанії, де зміна власників паїв відбувається лише зі згоди більшості їхніх членів. Розрізняють такі види :• повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю); • товариство з обмеженою відповідальністю; • змішане (коммандитне) товариство. Найпоширенішим є повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю). Його учасники несуть відповідальність за роботу фірми в розмірах як свого внеску, так і своїх особистих коштів. Найчастіше статус повного партнерства використовують невеликі фірми у сфері професійних послуг (юридичних, аудиторських, медичних тощо). У товариствах з обмеженою відповідальністю майнова відповідальність партнерів не перевищує суми, яку вони внесли при створенні товариства. Такі партнерства характерні для фірм, зайнятих здійсненням будівельних проектів, розробкою природничих ресурсів, операціями з нерухомістю та іншими видами діяльності в капіталомістких сферах. Змішане (коммандитне) товариство об'єднує частину своїх членів за принципом повної (необмеженої) відповідальності (дійсні члени), а частину — за принципом обмеженої відповідальності, майнова відповідальність яких поширюється лише на внесок, зроблений учасником у капітал товариства. Право голосу в таких фірмах мають лише дійсні члени товариства. Корпорація (акціонерне товариство) — провідна форма сучасного підприємства в країнах ринкової економіки. Незважаючи на те, що кількість їх невелика, у створенні валового внутрішнього продукту їм належить провідна роль. Корпорація є юридичною особою, що утворюється об'єднанням на пайових (дольових) засадах засобів своїх членів (акціонерів) і належить до товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки кожний акціонер відповідає за свої зобов'язання лише власним капіталом. Отже, майновий ризик акціонерів обмежується тією сумою, яку вони заплатили за придбані акції.Особливість акціонерних товариств полягає в тому, що їхній капітал утворюється у грошовій формі та поділяється на однакові за номінальною величиною і неподільні паї у вигляді акцій. Цим вони відрізняються від партнерств (товариств). 7. Ефективність діяльності фірм. Показники ефективності. Відповідні види ефективності фірм виділяються переважно за різноманітністю отриманих результатів (ефектів) їх діяльності. Перш за все, результат діяльності буває економічним або соціальним. Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності фірми. До таких показників відносяться обсяг товарної продукції, чистої або реалізованої продукції, величина отриманого прибутку, економія тих чи інших видів ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції.  Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, покращання умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки можуть бути не лише позитивними, а й негативними (поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників). У зв’язку з цим визначають, оцінюють і регулюють як економічну, так і соціальну ефективність діяльності фірми. На рівні фірми модифікованою формою єдиного критерію ефективності (результативності) її діяльності може бути максимізація прибутку за умови економічно обґрунтованої побудови систем цін на продукцію, що виробляється, та оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва. Кількісна визначеність і зміст критерію знаходять найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективності фірми. При формуванні системи показників соціально-економічної ефективності фірми бажано дотримуватись певних принципів: 1) забезпечення взаємозв’язку критерію і системи конкретних показників ефективності фірми; 2) відображення ефективності використання усіх видів ресурсів, що застосовуються у виробництві; 3) можливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланками виробництва у фірмі; 4) виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності фірми. Система показників ефективності фірми, що побудована з урахуванням зазначених принципів, повинна включати декілька груп: 1) узагальнюючі; 2) показники ефективності використання праці (персоналу); 3) показники ефективності використання виробничих основних фондів і оборотних коштів; 4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних вкладень). Кожна з цих груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність фірми або ефективність використання окремих видів ресурсів (що застосовують та споживаються). Для всебічної оцінки рівня і динаміки абсолютної економічної ефективності фірми, результатів виробничо-господарської і комерційної діяльності, поряд з наведеними основними показниками, слід також використовувати специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів.  9. Зміст види форми гарантії захисту іноземних інвестицій Іноземними інвесторами є: суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: • юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;• фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; • іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;• інші Іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України. Іноземні інвестиції - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб'єктами господарської діяльності в Україні в результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Іноземними суб'єктами господарської діяльності вважаються суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді: • іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України; • валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи)• будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;• акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті; • грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; • інших цінностей відповідно до законодавства України. іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах: • часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;• придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;• господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;• в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України. Відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються вищеназваним Законом, іншими законодавчими актами та міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору. 10. Підприємства з іноземними інвестиціями. Підприємство з іноземними інвестиціями Підприємством з іноземними інвестиціями вважається підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція у статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10%. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями із дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Іноземне інвестування може здійснюватися в різних формах залежно від типу інвестора, його мети та ступеня ризику, на який він готовий. Найпоширенішими формами залучення іноземного капіталу в Україні є: • створення спільних підприємств; • заснування дочірніх підприємств чи створення філій; • укладання ліцензійних угод з вітчизняними фірмами; • придбання неконтрольних пакетів акцій підприємств-емітентів; • придбання контрольних пакетів акцій підприємств-емітентів; • договори про спільну діяльність (залучення українським підприємством іноземного капіталу для реалізації спільних проектів). Значною пільгою для іноземних інвестицій є те, що майно, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. Проте, не все так однозначно та позитивно, як хотілося б. Іноземне інвестування серед низки переваг має і певні недоліки, головним серед яких, мабуть, є часткова або повна втрата контролю над підприємством з боку українського учасника. 11. Офшорні зони «Податкова гавань» (податковий притулок, фіскальний оазис) являє собою невелику чи державу територію, що проводить політику залучення іноземних кредитних капіталів шляхом надання податкових і інших пільг. «Податкова гавань» надає пільги іноземним і місцевим підприємцям (фірмам, компаніям). Законодавства держав, що мають «податкові гавані», передбачають для комерційних структур повне звільнення їх від податку (Ірландія, Ліберія) чи обкладання їх невеликим паушальним податком (Ліхтенштейн, Антильськ острова, Панама й ін.). До найважливіших переваг розміщення фірм у «податкових гаванях відносяться наступні: Податок на прибуток у «податкових гаванях» відсутній, чи не перевищує 1 – 2%, чи замінений щорічним збором, що у різних країнах знаходиться в межах 150 – 1000 доларів у рік і не залежить від розмірів доходу. Податки на вивіз доходів – дивіденди, банківський відсоток, платежі роялті – відсутні.У «податкових гаванях» максимально спрощена процедура реєстрації: мінімальний розмір статутного капіталу звичайно не встановлюється; особистості власників фірм не підлягають розголошенню.У «податкових гаванях» відсутні обмеження на вивіз валюти. Фірми можуть вільно відкривати депозити в будь-якій валюті в будь-яких закордонних банках, здійснювати й одержувати платежі в будь-якій валюті без яких-небудь обмежень.Процедура керування фірмою також гранично спрощена. Більшість країн «податкової гавані» не вважає порушення податкового кодексу і митного законодавства карним злочином. Надання фірмами звіту по веденню чи обліку податкових декларацій тут не потрібно. Єдина форма звітності – щорічний фінансовий звіт. Різновидом податкової гавані є центр «офф – шор».Центри «офф – шор» - це невеликі держави і території, розташовані в основному на морських узбережжях і в місцях розвинутого міжнародного туризму і провідну політику залучення іноземних кредитних (стара назва – позичкових) капіталів, і на відміну від податкових гаваней, що надають податкові й інші пільги тільки для фінансово – кредитних операцій з іноземними резидентами в іноземній валюті.До найбільш відомих центрів «офф – шор» відносяться Беліз, Панама, Ліберія, Кіпр, Мальта, Сінгапур, Гибралтар, Штат Делавэр у США й ін. Вести комерційну діяльність на території країни реєстрації оффшорной компанії, як правило, заборонено.У центрах «офф – шор» вимоги до обов'язкових резервів комерційних банків зм'якшені в порівнянні з іншими країнами, а в ряді центрів створення резервів банками взагалі не потрібно. Також відсутня пряма залежність вартості кредитних ресурсів з дисконтними ставками центральних банків країн.У центрах «офф – шор» фінансово – кредитні установи (національні й іноземні) здійснюють операції з нерезидентами й в іноземній для даної країни валюті. Внутрішній ринок кредитних (позичкових) капіталів ізолюється від міжнародного (зовнішнього) шляхом відділення рахунків резидентів від рахунків нерезидентів, надаючи останнім податкові пільги, звільняючи їх від валютного контролю і т.п.Зазначені фінансові центри привабливі для валютних операцій тим, що тут не ущемляються інтереси посередників в операціях з іноземною валютою.Центри «офф – шор» іноді називають оффшорними зонами. Країни, що створили такі зони, здобувають цілий ряд соціально-економічних вигод. А саме: вони залучають іноземний капітал, одержують додаткове джерело податкових платежів, зборів і інших внесків, збільшують зайнятість місцевого населення .Негативною стороною створення центрів «офф – шор» є те, що ці центри можуть служити місцем відмивання “брудних грошей” і проведення різного роду фінансових афер. 12. Економічний зміст МГК МГК 1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ МГК В законодавстві У існує положення «Про форму ЗЕ договорів (контрактів)». Виходячи з цього документа, можна стверджувати, що поняття «ЗЕ договір», «ЗЕ контракт» і «МГК» є синонімами МГК- документальне погодження волі « або більше сторін з метою виконання зміни або припинення взаємних обов’язків Здійснення ЗЕД базується на певних принципах. Вони обов’язкові і при реалізації МГК, але в принципах реалізації МГК є свої особливості, які мають врахувати сторони МГК ПРИНЦИПИ СКЛАДАННЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ МГК: * Принцип свободи( свобода вибору партнера по ЗЕД, вибору форми МГК, участі у ЗЕД; у розробці змісту МГК, у прийняття рішення про припинення дії контракту) * Принцип рівності, рівноправності сторін МГК( партнери по МГК: рівні перед законом, мають однакові права та обов’язки, рівні обов’язки перед державою) * Взаємної відповідальності( партнери несуть взаємну відповідальність про виконання статей МГК) * Погодження МГК з нормами міжнародного економічного права( ці норми дієть на основі положень ІНКОТЕРМС 2000) * Врахування вимог національного законодавства при складанні МГК ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ МГК ТА ЕТАПИ: 1. ПОПЕРЕДНІ ПЕРЕГОВОРИ СТОРІН З ПРИВОДУ МОЖЛИВОСТЕЙ УКЛАДАННЯ МГК на цьому етапі сторони домовляються щодо предмету контракту, тобто кількісні та якісні параметри, ціни, термін поставки надання послуг) 2. погодження волі партнерів з приводу укладання взаємного договору. На цьому етапі уточнюються конкретні пропозиції сторін, які потім знаходять відображення у статтях контракту. 3. вибір сторонами місця та часу укладання МГК 4. формування та взаємна передача сторонами письмових пропозицій укласти МГК 5. сторони направляють одна одній взаємні письмові повідомлення про прийняття пропозицій укласти МГК 6. розробка попереднього варіанту МГК 7.1.відкликанняписьмових пропозицій укласти МГК, тобто припинення стосунків сторін, що укладають МГК 7.2. виконання процедури остаточного укладання МГК, тобто сторони підписують мінімум 2 примірника МГК та ставлять на них відповідні печатки З цього моменту МГК має юридичну силу. 13. Класифікація МГК КЛАСИФІКАЦІЯ МГК Односторонні МГК( одна сторона бере на себе певні обов’язки, а інший приймає права.) Благодійні(спонсорські) МГК передбачають ситуацію, коли сторона набуваючи вигоду її не відшкодовує. Формальні МГК передбачають дотримання сторонами всіх формальностей відповідно до вимог міжнародного економічного права та національного законодавства. Реальні МГК передбачають безпосередню передачу товарів, надання послуг, передачу товаросупровідних документів без дотримання формальностей, але після реалізації ЗЕ операції сторони зобовяз0ані оформити всі документи Алеаторні – ризикові господарські контракти, що розраховані на вдачу. Означають, що їх виконання відбуватиметься за умови відсутності документального забезпечення ЗЕО. Такі контракти здійснюються на основі усного погодження прав та обов’язків сторін або електронною поштою, факсом і т.д. ці контракти передбачають дотримання принципу чесності та іміджу фірми. Мають місце між солідними фірмами Одноразові МГК передбачають проведення однієї разової ЗЕО Приватні МГК передбачають здійснення ЗЕО протягом тривалого проміжку часу. В цей період одні й ті ж самі операції постійно повторюються. 14. Види МГК ВИДИ МГК Види МГК – види контрактів, визначених за критерієм їх конкретної спрямованості на використання певної форми міжнародного господарського співробітництва: контракт купівлі-продажу; контракт про імпортування обладнання( устаткування), про зустрічну торгівлю, лізинг, виконання робіт з матеріалів замовника, комерційні представництва, технічне обслуговування, комісію, кооперацію, іноз. Інвестиції, ліцензійний контракт, про надання передового досвіду, нових знань, спорудження інвестиційного об’єкту, перевезення, міжнародну експедицію, страхування, контроль к-сті та якості товарів у міжнародному обігу, факторинг, фрайчайзинг, створення змішаного під-ства. ФАКТОРИНГ – форма надання короткострокового кредиту під експорт товару ОСНОВНІ УМОВИ ПРО ФАКТОРИНГ: * ФАКТОР-ФІРМА НАДАЄ КРЕДИТ ЕКСПОРТЕРУ ПІД ЕКСПОРТУ ТОВАРІВ * Експортер надає товаросупроводжуючі документи фактор-фірмі * фактор-фірма стає власником товару * фактор-фірма надає кредит експортеру оперативно * фактор-фірма надає кредит експортеру в розмірі70-90% від загальної вартості товару, що експортується * % фактор-фірми за кредит становить 3-5% від вартості товару * фактор-фірма ставить умову, що імпортер проводить 100% розрахунки з фактор-фірмою * фактор-фірма виплачує експортеру різницю при остаточному розрахунку імпортера з фактор-фірмою * можлива макс сума становить 8-12% від вартості товару ПЕРЕВАГИ ФАКТОРИНГУ: * експортер отримує 95-97% від вартості МГК, втрачає 3-5% як плату фактор-фірмі за послуги, але виграє час * імпортер сплачує 100% вартості товару+3-5% фактор-фірмі, але отримує товар, який повністю відповідає умовам контракту * фактор-фірма отримує 3-5% і так як мають значну к-сть клієнтів, вони виграють за рахунок великої маси експортних операцій/ факторингові операції – метод боротьби з неплатежами у міжнародному бізнесі 15. Структура МГК СТРУКТУРА МГК МГК складається з таких частин: 1. ПРЕАМБУЛА: назва МГК, реєстраційний № МГК, , місце та дата укладання МГК, визначення сторін, що домовляються, в тексті( повна юридична назва, місце знаходження сторін, хто є Продавець, а хто – Покупець) 2. предмет контракту: найменування предмету ЗЕО, загальна хар-ка предмету, к-сні та якісні параметри предмету контракту( обовязково додається сертефікати якості різних інстанцій) 3. базові умови поставок товару. Передбачають вибір партнерами однієї з умов поставок товарів, що зафіксовані у Міжнародних правилах « По інтерпретації термінів». Згідно нього всі умови поставок товарів згруповані у 4 групи, а всього їх 14 пунктів. Останнє уточнення цього документу зафіксовано Міжнародною торговою палатою у 2000р., тому використовуємо ІНКОТЕРМС 2000. 4. ціна та загальна сума контракту: вартість товару, валюта ціни контракту, рівень та спосіб фіксації ціни на товар, загальна сума контракту. 5. якість товару: параметри технічного рівня товару, показники якості товару, документи, що підтверджують якість товару. 6. термін поставки: зазначається час поставки товару в погоджений пункт. 7. УМОВИ ПЛАТЕЖУ: валюта платежу, курс перерахування валюти в національну валюту, види та форми розрахунку за поставлений товар, гарантія платежу. 8. здача та прийняття товару. Фіксується характер здачі та прийняття товару, місце здачі та приймання товару, спосіб прийняття товару по кількості та якості, термін приймання товару. 9. претензії по кількості та якості товару. Зазначаються умови надання гарантій по к-сті та якості товару, що постачається. 10. ПАКУВАННЯ(якість, порядок, розміри та спосіб оплати) ТА МАРКУВАННЯ( порядок та платежі). 11. відвантаження товару: обов’язки сторін, які пов’язані з відвантаженням товару, порядок виконання зазначених зобов’язань. 12. економічні санкції: зазначається порядок вартісного відшкодування збитків стороною контракту, що їх завдала. 13. страхівання: обов’язки покупця та продавця по страхуванню вантажу; тривалість страхової гарантії, її обсяг та умови страхування 14. арбітраж зазначається визначення Міжнародного комерційного арбітражного суду, до якого у разі необхідності звертаються сторони; перелік документів, які сторони зобов’язані надати МКАС; рішення МКАС є обов’язковим до виконання кожною стороною 15. форс – мажорні обставини( пожежі, урагани, землетруси, повені, замерзання моря, епідемії, військові дії, катаклізми, заходи уряду, страйки. 16. додаткові умови фіксують статті про субпідрядників, про агентів, про перевізників, інформацію про НТ документацію, про порядок сплати податків, статті про підготовку кадрів, фіксується посилання на ІНКОТЕРМС 2000, вказується к-сть примірників контракту та мови, на яких вони виконані і в кінці зазначається юридичні адреси підприємств з підписами, печатками. 16. Міжнародні зустрічні операції Міжнародні зустрічні операції — це експортно-імпортні операції, що доповнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов'язань: експортером — з закупівлі конкретно визначених товарів і послуг у імпортера, а імпортером — з поставки обумовлених товарів і послуг імпортеру.Види міжнародних зустрічних операцій Зустрічні операції, виходячи з організаційно-правової основи і принципу компенсації, класифікуються так: 1. товарообмінні і компенсаційні угоди на безвалютній основі; 2. компенсаційні угоди на комерційній основі; 3.компенсаційні угоди на основі угод про виробниче співробітництво.1. Товарообмінні і компенсаційні угоди на безвалютній основі припускають оплату поставок у товарній формі, коли продаж одного чи декількох товарів одночасно погоджується з покупкою іншого товару, і розрахунки в іноземній валюті не здійснюються.Найбільш розповсюдженими операціями цього виду є: бартерні операції (вони передбачають обмін погодженої кількості одного товару на інший.;компенсаційні угоди (вони передбачають взаємні поставки товарів на рівну вартість без розрахунків у валюті. Але на відміну від бартерних операцій вони припускають узгодження між сторонами цін товарів, що поставляються.2. Компенсаційні угоди на комерційній основі являють собою угоди, у яких поставка і відповідна зустрічна поставка товарів здійснюються протягом встановленого терміну на основі або одного контракту купівлі-продажу і прикладених до нього угод про зустрічні, або угоди про авансові закупки.Найбільш розповсюджені види компенсаційних угод на комерційній основі: угоди з частковою компенсацією ,угоди з повною компенсацією (припускають узгодження компенсаційної закупівлі, що рівна або перевищує за вартістю поставку експортера);зустрічні закупки (це комерційні угоди, що мають вигляд декількох зв'язаних контрактів. угоди з передачею фінансових дострокові авансові закупки чи «попередня компенсація» , викуп застарілої продукції 3 угоди на основі угод про виробниче співробітництво припускають, що поставки промислового устаткування (сировини, технологій) будуть оплачені зустрічними поставками товарів, вироблених за допомогою придбаного устаткування. До угод цього виду відносяться: довгострокові компенсаційні угоди зі зворотною закупкою товарів ,угоди про «розділ продукції» ,операції з давальницькою сировиною 17. Група Е відправлення франко завод борт елеватор підприемство Інкотермс, офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. EXW Франко-завод (місце зазначене) "Франко-завод" означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і т.д.). Зокрема, продавець не відповідає за вантаження товарів та надані покупцем транспортні засоби або за очистку товарів від мита на експорт (якщо не домовлено про інше). Покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення. Таким чином, це правило передбачає мінімальні зобов'язання для продавця. Його не слід використовувати, якщо покупець не може прямо або посередньо виконати експортні формальності. 18. Група С основний фрахт сплачено Інкотермс, офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. СІF Вартість, страхування і фрахт (...порі призначення зазначений)"Вартість, страхування і фрахт" означає, що продавець мас такі ж зобов'язання, як у випадку СFР, але з тим додатком, що він повинен забезпечити морське страхування для усунення ризиків загибелі або пошкодження товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок. Покупець повинен мати на увазі, що відповідно з умовою СІF продавець повинен лише одержати страховку на мінімальне покриття. Умова СІF вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на експорт. Умови можна використовувати тільки для морського і внутрішнього водного транспорту. В тих випадках, коли борт судна не служить практичній меті, (наприклад, при перевезенні типу "ро-ро" або в контейнерах), більш прийнятним є термін СІР. СРТ Перевезення оплачене до (...місце призначення зазначене) "Перевезення оплачене до..." означає, що продавець оплачує фрахт- за перевезення товару до погодженого місця призначення. Ризик загибелі або пошкоджений чинару, а також будь-які додаткові витрати, викликані подіями, що відбулися після поставки товару перевізнику, переходить від продавця до покупця після поставки товару на зберігання перевізнику. "Перевізник" означає будь-яку особу, яка згідно з договором перевезення бере на себе зобов'язання виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею або автомобільним шляхом, морем, повітрям, внутрішнім водним шляхом або сполучаючи ці види перевезення. Якщо для перевезення до погодженого місця призначення використовуються наступні перевізники, то ризики переходять при поставці товару до першого перевізника. Умова СРТ вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на експорт.Цю умову можна використовувати для будь-якого виду перевезення, включаючи складне транспортування. СІР Перевезення і страхування оплачені до (...місце призначення зазначене) "Перевезення і страхування оплачені до..." означає, що продавець має ті ж зобов'язання, як у випадку умови СРТ, але додатково він повинен забезпечити страхування вантажу для усунення ризиків покупця в зв'язку із загибеллю або пошкодженням товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок. Покупець повинен мати на увазі, що у відповідності з умовою СІР продавець повинен отримати страховку тільки на мінімальне покриття. Термін СІР вимагає, щоб продавець здійснив очистку товарів від мита на експорт. Цей термін можна використовувати для будь-якого виду перевезення, включаючи перевезення різними видами транспорту CFR Вартість і фрахт (порт призначення зазначений) "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для поставки товару в погоджений порт призначення, однак ризик загибелі або пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, викликаних подіями, що відбулися після поставки товару на борт судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Термін CFR вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на експорт. Цю вимогу можна використовувати лише для морського й внутрішнього водного транспорту. В тих випадках, коли борт судна не служить практичній меті, наприклад, у випадку перевезення типу "ро-ро" або в контейнерах, прийнятнішим є термін СРТ. 19. Група F основний фрахт не сплачено Інкотермс, офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. FCA Франко-перевізник (місце зазначене) "Франко-перевізник" означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті. Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибрати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність. Якщо згідно з торговим звичаєм потрібна допомога продавця щодо укладення договору з перевізником (наприклад, у випадку використання залізничного або повітряного транспорту), то продавець може діяти на ризик і рахунок покупця. Цю умову можна використовувати для будь-якого виду транспорту, в тому числі й комбінованого. Під перевізником розуміють будь-яку особу, яка за договором перевезення зобов'язується виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею чи автомобільним шляхом, морем, повітрям, внутрішніми (судноплавними) шляхами, або сполучаючи ці способи. Якщо покупець дає вказівку продавцеві поставити вантаж якійсь особі, наприклад, експедиційному агентству, яке не є перевізником, то продавець вважається таким, що виконав своє зобов'язання по поставці товару з моменту, коли він опиниться на зберіганні в цієї особи. "Місце навантаження (розвантаження)" означає залізничну станцію, товарну станцію, контейнерний термінал або двір, багатоцільовий вантажний термінал або будь-який інший приймальний пункт. "Контейнер" включає в себе будь-яке устаткування, використовуване для об'єднання вантажу, наприклад, усі типи контейнерів й(або) баржі, незалежно від того, прийняті вони МОС (Міжнародною організацією по стандартизації) чи ні, трейлери, кузови, устаткування типу "ро-ро", рефрижератори, і ця умова стосується усіх видів транспорту FAS Франко вздовж борту судна (порт доставки зазначений) "Франко вздовж борту судна" означає, що продавець вважається виконуючим свої і '.мі по поставці, коли товар розміщено вздовж боргу судна на набережній або на ліхтерах іиому порту поставки. З цього моменту всі витрати і ризики загибелі або пошкодження - має нести покупець. Термін FA вимагає, щоб покупець очистив товар від мита для його експорту. Цю умову використовувати в тому разі, якщо покупець не може прямо чи посередньо виконати ріні формальності. Умови можна використовувати лише для морського або річкового транспорту FОВ Франко-борт (порт відвантаження зазначений) "Франко-борт" означає, що зобов'язання щодо поставки вважається виконаним після того, як товар передано через поручні судна в погодженому порту відвантаження. Це означає, що покупець повинен нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару від цього моменту. Умова FОВ вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на експорт. Цю умову можна використовувати тільки для морського і внутрішнього водного транспорт 20. Група Д прибуття Інкотермс, офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. DAF Поставка до кордону (...місце зазначене) "Поставка до кордону” означає, що обов'язки продавця вважаються виконаними у момент прибуття товару, очищеного від мита на експорт, у зазначений пункт і місце на кордоні, однак до вступу на "митний кордон" країни, зазначеної в договорі. Термін "кордон" можна використовувати для будь-якого кордону, включаючи країни експорту. Тому надзвичайно важливо, щоб розглядуваний кордон був точно визначений шляхом зазначення в терміні пункту і місця. Ці умови призначені для застосування головним чином при перевезенні товару залізницею або автомобільним транспортом, але вони можуть застосовуватися незалежно від способу перевезення. DES Доставлено франко-строп судно (...порт призначення зазначений) "Франко-строп судно" означає, що зобов'язання продавця по поставці вважається виконаним після того, як товар наданий покупцю на борт судна не очищеним від мита на імпорт у погодженому порту призначення. Продавець мас нести всі витрати і ризики, пов'язані з доставкою товару в погоджений порт призначення. Цей термін можна використовувати тільки для морського або внутрішнього водного транспорту DEQ доставлено франко-набережна (мито сплачене) (порт призначення зазначений) "Доставлено франко-набережна (мито сплачене)" означає, що зобов'язання продавця по поставці вважається виконаним після того, як він надав товар у розпорядження покупця на набережній (товарній пристані) у погодженому порту призначення й очищеним від мита на імпорт. Продавець повинен нести всі ризики і витрати, включаючи мита, податки та інші збори по доставці туди товару. Цей термін можна використовувати тільки для морського або внутрішнього водного транспорту. DDU Доставлено, мито не сплачене (...місце призначення зазначене) "Доставлено, мито не сплачене" означає, що зобов'язання продавця по поставці вважаються виконаними після того, як він надав товар у розпорядження покупця в погодженому місці країни імпорту. Продавець повинен нести витрати і ризики, пов'язані з поставкою туди товару (за винятком мита, податків та інших офіційних зборів, виплачуваних при ввозі), а також видатки і ризики по виконанню митних формальностей. Покупець повинен оплатити будь-які додаткові витрати і нести будь-які ризики, викликані його нездатністю вчасно очистити товар від мита на імпорт. Якщо сторони бажають, щоб продавець виконав митні формальності й поніс викликані цим витрати і ризики, то це повинно бути роз'яснено шляхом додавання слів. Цю умову можна використовувати незалежно від виду транспорту. DDP Доставлено мито сплачено означає, що продавець виконав свої зобовязання тоді коли він надав товар у розпорядження покупця в погодженому місці в країні імпортера Тобто всі витрати несе продавець 21. Зміст та умови транспортного забезпечення Транспортне забезпечення — це переміщення товарів між двома або більше країнами світового співтовариства. Основна мета транспортного забезпечення - своєчасне доставляння вантажу в якісному стані в кінцевий пункт призначення. Транспортне забезпечення ЗЕД здійснюється шляхом використання певних видів транспортів. В залежності від того який вид транспорту застосовується у ЗЕД визначається характер транспортного забезпечення.Зокрема виділяють: 1. Пряме транспортне забезпечення - це означає, що зовнішньоекономічна операція обслуговується одним видом транспорту. 2. Змішане (комбіноване) транспортне забезпечення - означає, що у зовнішньоекономічній операції застосовується послідовно два або більше видів транспорту. 3.Пряме, змішане транспортне забезпечення – означає що у зовнішньоекономічній операції використовується декілька видів транспорту. Але при цьому перевезення вантажу оформлене одним транспортним документом. При використанні транспортного забезпечення ЗЕД застосовуються базові умови поставок товарів від продавця до покупця. В них визначається: 1. Хто і за який рахунок забезпечує транспортування товарів на території країни продавця, покупця, транзитних країн. 2. Хто і за чий рахунок забезпечує перевезення товару морським, річковим і повітряним транспортом. 3. Обов'язки продавця по доставлянню вантажу в певне місце. 4. Обов'язки продавця по упакуванню і маркуванню товарів. 5. Обов'язки продавця по страхуванню товарів. 6. Обов'язки сторін по оформленню комерційної документації згідно з вимогами міжнародної торгівлі. 7. Заходи пов'язані зі зменшенням комерційного ризику. 8.Час і місце передачі товару від продавця до покупця. важливе значення має вибір виду транспортних заходів, що забезпечують зовнішньоекономічну операцію. Вибір виду транспорту передбачає: - визначення змісту вантажу, що перевозиться (наприклад, товари, що швидко псуються, нафта); - визначення відстані та маршруту перевезення вантажу; - облік часу, необхідного для доставки вантажу транспортним засобом; - визначення вартості перевезення товарів даним видом транспорту; - забезпечення безпеки транспортування вантажу. 22. Морські перевезення Морські перевезення. На них припадає 60% обсягу вантажу, які перевозяться між країнами світового співтовариства. При здійсненні морських перевезень виділяють: І. Трампове судноплавствоII. Лінійне судноплавство Трампове судноплавство - це нерегулярні рейси морських суден без чіткого розкладу, які здійснюються на основі угоди між судновласником і суб'єктом ЗЕД. Трампові судна перевозять: масові вантажі (ліс, руду, вугілля, зерно);генеральні вантажі - це упаковані та не упаковані товари, штучні вантажі (устаткування, хімікати, автомобілі);готова промислова продукція;напівфабрикати; Трампове судноплавство здійснюється на основі укладання чартерних договорів, тобто договір (контракт) між власником транспортного судна і суб'єктом ЗЕД на перевезення вантажу. Основна стаття чартерного договору - це оплата транспортних засобів найманого для перевезення вантажу або фрахт.Фрахт — одна із форм оплати морських перевезень вантажу, пасажирів або використання суден протягом певного проміжку часу. Фрахтування – угода про наймання судна для виконання рейсу чи ряду рейсів або на обумовлений період часу. Лінійне судноплавство - це форма транспортних послуг, яка забезпечує регулярні перевезення між зазначеними портами генеральних вантажів відповідно до розкладу. Типи лінійного судноплавства: 1. Односторонній - обслуговується одним судновласником. 2. Спільний - обслуговується декількома компаніями на основі угод між ними. 3. Конференційний - обслуговується перевезення вантажу на океанських напрямах на основі угод конференцій судновласницьких компаній. Правовим документом, що регулює лінійне судноплавство є кодекс поведінки лінійних конференцій, який розроблений у 1974р. в рамках ООН. В ньому відмічаються права, обов'язки, тарифні ставки, калькуляція перевізної ціни. Оплата за фрахт встановлюється в розмірі, як правило, в межах 3-5% від декларованої вартості вантажу, що перевозиться. До переваг лінійного судноплавства відносяться: Регулярність. Дотримання розкладу.Стабільні ціни.Перевезення спеціалізованого вантажу. Широка мережа агентів.Складські приміщення.Навантаження і розвантаження товару. При здійсненні морських перевезень використовується коносамент - це документ, який видає судновласник вантажовідправнику в підтвердження прийняття вантажу для перевезення морським шляхом. В ньому містяться відомості:Про назву судна.Ім'я та адреса власника судна.Назва порту навантаження та розвантаження товарів.Про суму плати за фрахт.Про місце оплати фрахту.Та інші умови. Контейнерні перевезення. Використовуються при перевезенні генеральних вантажів морським, залізничним, автомобільним транспортом. Контейнерні перевезення вантажів здійснюється в спеціальних металевих контейнерах.Переваги контейнерних перевезень:Економія часу на навантаження і розвантаження товару. Легко піддається складуванню.Просте упакування.Зменшення ризику втрат. Збільшення ступеню безпеки перевезень.Використання збірних контейнерів для перевезень декількох партій вантажу.Запобігання псуванню вантажу. При перевезенні контейнерів морським транспортом використовуються різні види останнього. 23. Лінійне судноплавство Лінійне судноплавство - це форма транспортних послуг, яка забезпечує регулярні перевезення між зазначеними портами генеральних вантажів відповідно до розкладу.Типи лінійного судноплавства: Односторонній - обслуговується одним судновласником.Спільний - обслуговується декількома компаніями на основі угод між ними. Конференційний - обслуговується перевезення вантажу на океанських напрямах на основі угод конференцій судновласницьких компаній.Правовим документом, що регулює лінійне судноплавство є кодекс поведінки лінійних конференцій, який розроблений у 1974р. в рамках ООН. В ньому відмічаються права, обов'язки, тарифні ставки, калькуляція перевізної ціни.Оплата за фрахт встановлюється в розмірі, як правило, в межах 3-5% від декларованої вартості вантажу, що перевозиться.До переваг лінійного судноплавства відносяться:Регулярність.Дотримання розкладу.Стабільні ціни.Перевезення спеціалізованого вантажу.Широка мережа агентів.Складські приміщення.Навантаження і розвантаження товару. При здійсненні морських перевезень використовується коносамент - це документ, який видає судновласник вантажовідправнику в підтвердження прийняття вантажу для перевезення морським шляхом.В ньому містяться відомості:Про назву судна.Ім'я та адреса власника судна.Назва порту навантаження та розвантаження товарів.Про суму плати за фрахт.Про місце оплати фрахту.Та інші умови.Коносамент, як правило, складається із трьох оригіналів і трьох копій. 24. Трампове судноплавство Трампове судноплавство - це нерегулярні рейси морських суден без чіткого розкладу, які здійснюються на основі угоди між судновласником і суб'єктом ЗЕД. Трампові судна перевозять: масові вантажі (ліс, руду, вугілля, зерно);генеральні вантажі - це упаковані та не упаковані товари, штучні вантажі (устаткування, хімікати, автомобілі);готова промислова продукція; напівфабрикати;продукти харчування. Трампове судноплавство здійснюється на основі укладання чартерних договорів, тобто договір (контракт) між власником транспортного судна і суб'єктом ЗЕД на перевезення вантажу. Основна стаття чартерного договору - це оплата транспортних засобів найманого для перевезення вантажу або фрахт. Фрахт — одна із форм оплати морських перевезень вантажу, пасажирів або використання суден протягом певного проміжку часу. Фрахтування – угода про наймання судна для виконання рейсу чи ряду рейсів або на обумовлений період часу. Види фрахтування суден: Фрахтування на один рейс. Фрахтування на послідовні рейси (тобто декілька рейсів).Фрахтування по генеральному контракту означає здійснення перевезення вантажу в певний проміжок часу. Фрахтування на умовах «тайм-чартер» - це договір про оренду судна, який використовується в будь-яких напрямах суб'єктом ЗЕД. Фрахтування на умовах « димайз-чартер » - це договір про оренду судна на певний проміжок часу, коли суб'єкт ЗЕД несе всі витрати на його отримання. Фрахтування на умовах «бербоут-чартер»- це оренда судна без екіпажу. При здійсненні морських перевезень використовується коносамент - це документ, який видає судновласник вантажовідправнику в підтвердження прийняття вантажу для перевезення морським шляхом. В ньому містяться відомості: 1. Про назву судна. 2. Ім'я та адреса власника судна. 3. Назва порту навантаження та розвантаження товарів. 4. Про суму плати за фрахт. 5. Про місце оплати фрахту. 6. Та інші умови. 25. Залізничні перевезення. Залізничні перевезення. Це перевезення товарів по залізниці із країни в країну. Основний документ, який використовується при залізничних перевезеннях є залізнична накладна. Функції, залізничної накладної: 1. Це угода про перевезення. 2. Це документ на розпорядження товаром. 3. Це документ, що підтверджує прийняття вантажу для перевезення. Залізничні перевезення регулюються міжнародними конвенціями. Зокрема: Європейські країни керуються конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТИФ). Учасниками КОТИФ є 33 країни Європи, Азії, Африки. КОТИФ включає: Умови перевезення вантажу. Ставки платежів перевезень. Терміни доставки вантажу. Розмір відповідальності залізниці у випадку незбереження вантажу, що перевозиться. Положення КОТИФ, її службові інструкції використовуються при перевезенні вантажу залізничним транспортом із України та в Україну. 26. Повітряні перевезення Повітряні перевезення — це перевезення вантажу між країнами повітряним транспортом. Основний документ в авіаперевезеннях - авіанакладна. Вона виконує функції: 1. Угоди про повітряне перевезення. 2. Товаророзпоряджувального документу. 3.Розписку авіакомпаній про прийняття вантажу для перевезень. 4.Митної декларації. Авіанакладна складається із трьох копій, які надаються відправникові, одержувачу, перевізнику, аеропорту, митниці, тощо. Плата за авіаперевезення розраховується по вазі в кілограмах. При цьому вага округляється до 0,5 кг у більшу сторону. До авіанакладної додаються товаро-розпоряджувальні документи (листи упакування, сертифікати та інші). 27. Міжнародні автоперевезення Автомобільні перевезення Основним документом, який використовується в автомобільному перевезенні - це товаротранспортна накладна. її функиії: 1. Це договір про перевезення. 2. Це товаророзпоряджувальний документ. 3. Це розписка. Автомобільні перевезення регулюються конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом. Оплата автомобільних перевезень здійснюється відповідно до автомобільних тарифів. Вони встановлюються в розрахунку за перевезення однієї тонни вантажу на певну відстань. Автомобільні тарифи можуть також включати: - надбавки; - знижки; - з встановленими сумами автомобільних тарифів. При здійсненні автомобільних перевезень поряд з автотранспортною накладною використовуються такі документи: 1. Листи упакування. 2. Відвантажувальні специфікації. 3.Сертифікати якості. 4. Інші документи, які необхідно надати, згідно з національним законодавством країни при введенні товару на її митну територію або при транзиті товару. 28. Ризики в ЗЕД Здійснення ЗЕД пов'язане з необхідністю приймання ризикованих рішень, тобто таких які не гарантують повне виконання цілей ЗЕД. Під ризиками у ЗЕД розуміють: 1. Ризик - це загроза втрат ресурсів, додаткових витрат, недоотримання прибутку суб'єктами ЗЕД. 2. Ризик - це непередбачуваність зовнішньоекономічної операції. 3. Ризик - це неповна відомість про ефективність операцій, які плануються та проводяться в процесі здійснення ЗЕД. В світовій практиці врахування ризиків в ЗЕД має дуже важливе значення, оскільки майже 40% комерційних операцій закінчуються невдачею через недостатнє врахування та управління ризиками. Загальні причини виникнення ризиків: 1. Постійна нестабільність економічних процесів в країнах світового співтовариства. 2. Недостатня поінформованість про економіки країн світу. 3. Відсутність чітких цілей діяльності суб'єкта ЗЕД. 4. Наявність комерційної таємниці про діяльність суб'єкта ЗЕД. Разом із загальними існують конкретні джерела виникнення ризиків в ЗЕД. До них належать: I. Фінансові умови ризиків ЗЕД. Інфляція та зростання цін. Банкрутство покупців. Зміна курсу валют. II. Економічні фактори, які обумовлюють ризикі ЗЕД. Економічна нестабільність. Зниження темпів виробництва (в суспільстві в цілому). Зниження темпів розвитку експортного виробництва. Зниження рівня доходів населення. III. Ризики, пов'язані з управлінням ЗЕД. Невірний вибір партнера. Незнання повної компетенції партнера. Помилки в виборі форми ЗЕД. Помилки у виборі виконавців ЗЕД. IV. Політичні фактори ризиків в ЗЕД. V. Фактори ризику, пов'язані з організацією ЗЕД. VI. Фактори ризику, що впливають на ушкодження матеріальних цінностей. VII. Стихійні лиха як джерело ризику в ЗЕД. VIII. Екологічні умови як джерело ризику в ЗЕД. IX. Соціальні чинники ризиків у ЗЕД. Основна мета регулювання ризиків в ЗЕД - це захист суб'єкта ЗЕД від збитків та мінімізація витрат пов'язаних із здійсненням зовнішньоекономічної операції. 29. Види ризиків в ЗЕД На сьогодні 80% суб'єктів господарської діяльності в країнах світового співтовариства здійснюють зовнішньоекономічної операції. Ця діяльність пов'язана з великою кількістю ризиків. В ЗЕД нараховується близько 150 видів ризиків. Основні види ризиків: Ризики, пов'язані з вибором країни здійснення зовнішньоекономічної операції. Ризики, пов'язані з вибором іноземного партнера. Маркетингові ризики. Транспортні ризики. Ризики пов'язані з укладанням МГК. Комерційні ризики в ЗЕД. Ризики, пов'язані з митним регулюванням.І. Ризики, пов'язані з вибором країни здійснення зовнішньоекономічної операції поділяються на: Політичні ризики. Макроекономічні ризики.. Політичні ризики - це можливість виникнення збитків або скорочення розмірів прибутку як наслідок державної політики. . Макроекономічні ризики - це ризики, які характеризують загальний економічний рівень розвитку країни. До них відносяться;Стан внутрішньої економіки країни-суб'єкта ЗЕД.Заборгованість країни.II. Ризики пов'язані з вибором іноземного партнера щоб зменшити ризик, пов'язаний з надійністю інформації партнера та про нього, необхідно знати наступне: Характер партнера .Фінансові можливості партнера Оцінка майна партнера Забезпеченість партнера Конкурентноздатність партнера.Маркетингові ризики Ці ризики пов'язані з просуванням та реалізацією товарів на світових ринках.Маркетингові ризики поділяються на 3 види: Інформаційний ризик. Інноваційний ризик. Галузевий ризик.IV.Транспортні ризики Їх класифікація надана в Інкотермс 2000. Ці ризики містяться в усіх 13 умовах поставок товарів. Основний критерій визначення ризику полягає в тому, що його несе продавець або покупець лише в тому випадку, коли товар знаходиться в його розпорядженні і він є його власником.V.Ризики, пов'язані з укладанням МГК VI.Комерційні ризики в ЗЕД VII.Ризики, пов'язані з митним регулюванням Несвоєчасна сертифікація товарів. Неправильний розрахунок митних зборів, акцизу, пдв. Недотримання митного законодавства. 30. Управління ризиками ЗЕД Рівень ризиків в ЗЕД може змінюватися. На зростання ризиків впливають: 1. Раптове виникнення проблем (виробничих, політичних, соціальних): 2. Нереальність виконання поставлених задач у зв'язку зі змінами обставин. 3. Недосконале законодавство. 4. Відсутність додаткової інформації. Управління ризиками направлено на зниження їх рівня. Основні правила управління ризиками в ЗЕД (зниження ризиків): Не можна ризикувати більше, аніж це може дозволити власний капітал. Необхідно думати про наслідки ризику. Не можна ризикувати більшим заради малого. Позитивне рішення про проведення зовнішньоекономічної операції приймається лише за відсутності суттєвих сумнівів. За наявності суттєвих сумнівів приймається негативне рішення. В будь-якій ситуації завжди шукати варто рішення, яке б задовольняло суб'єктів ЗЕД. Основні принципи стратегії управління ризиками в ЗЕД: 1. Максимум виграшу. 2. Оптимальне поєднання виграшу та розміру ризику. 3. Оптимальна імовірність отримання результату від зовнішньоекономічної операції. 4. Допустиме коливання отримання результату від зовнішньоекономічної операції. Основні методи зниження ризику в ЗЕД: 1. Виключення ризику - це відмова від проведення будь-яких дій, пов'язаних з можливістю появи ризику в ЗЕД. 2. Зменшення ризику передбачає прийняття рішень, які призводять до зниження рівня втрат. 3. Прийняття ризику означає, що підприємець бере на себе повну відповідальність за проведення зовнішньоекономічної операції та ризики пов'язані з нею. 4. Передача ризику означає, що підприємець передає відповідальність за ризик іншому партнеру або іншому суб'єкту господарської діяльності. Засоби зменшення ризику в ЗЕД: 1. Диверсифікація - це розширення асортименту. 2. Лімітування (обмеження) видів діяльності або обсягів продукції, що випускається. 3. Самострахування. 4. Страхування. Етапи управління ризиками в ЗЕД: 1. Створення бази для прийняття рішення про допустимість конкретного ризику в ЗЕД. 2. Оцінка ризиків в ЗЕД. 3. Ознайомлення з оцінкою ризиків покупців. 4. Розробка методів урахування ризиків та їх наслідків. 5. Оперативне регулювання ризиків на основі своєчасної інформації. 6. Створення методів зменшення ризиків. 7. Моделювання ризиків за допомогою ЕОМ. 8. Кадрове забезпечення управління ризиками в ЗЕД. 31. Оподаткування в ЗЕД Податки це обов’язкові платежі які стягуються державою з населення організацій установ, підприємств у законодавчому порядку. Основні принципи оподаткування в Україні: 1. Стабільність податків 2. Незмінність податкової ставки протягом певного періоду часу. 3. обов’язковість сплати податків всіма суб’єктами господарської діяльності. 4. Принцип соц справедливості (всі знаходяться у рівних умовах і сплачують однакові податки). 5 Принцип стимулювання оподаткуванню ( податки повинні стимулювати розвиток відповідних видів виробництва) Принципи оподаткування зед в Україні. 1. Податки і пільги суб’єктам ЗЕд встановлює і відміняє лише ВР 2. Ставки податків і пільг встановлює ВР. Рівень ставок на таких умовах. а) необхідність досягнення самоокупності суб’єктів ЗЕД. б)забезпечення самофінансування суб’єктів ЗЕД (рівень рентабельності більше 25%) 3. Стабільність податків для суб’єктів ЗЕд гарантується державою на 5 років.4. Заборона встановлювати інші податки крім тих що визначені ВР 5. Ставки податків для суб’єктів ЗЕд повинні стимулювати експорт готової продукції а не сировини. 32. Основні види податків Для суб’єктів ЗЕД існують 4 основні види податків. Це ПДВ яке складає 20%, мито від 5 до 90%, акцизний збір 10 – 90 % та митний збір який залежить від митної форми вартості ( якщо митна вартість 100-1000 дол. то 5% ставка митного збору якщо митна вартість більше 1000 дол. то 0,2% але не менше 30 дол. і не більше 1000 дол. 33. Пільги при оподаткуванні Податкові пільги можуть мати такі суб’єкти ЗЕД. 1. Суб’єкти ЗЕд у яких обсяг експорту перевищює обсяг імпорту. 2. Суб ЗЕд у яких обсяг експорту складає неменше 5% обсягу товарів що нереалізовані. Под. пільги надаються суб’єктам ЗЕД які експортують наукові товари ліцензії патенти, науково місткі товари (електронно обчислювальна техніка нові матеріали сучасні прилади) Податкові пільги суб’єктам ЗЕд на практиці застосовуються у вигляді норм прискореної амортизації основних фондів. Такі норми прискореної амортизації встановлються таким суб’єктам ЗЕд які використовують відповідні основні фонди для виробництва експортних товарів. Норми прискореної амортизації встановлються для тих фондів які створено за рахунок інвестицій умовою є те що вони повинні використовуватися у виробництві експортних товарів. Такі норми встановлються на імпортне устаткування яке використовується для виробництва експортних товарів. 34. Зміст принципи органи митного контролю Митне регулювання це відносини які виникають між державою і суб’єктами ЗЕД з приводу перетину нац кордону товарами, капіталами послугами. Існує два рівня митного регулювання 1. Міжнародний рівень передбачає здійснення митного регулювання шляхом прийняття рішень відповідних міжнародних організацій зокрема СОТ. 2. Національний базується на відповідних актах нац законодавства: 1.митний кодекс України 2. Закон україни про єдиний митний тариф. 3 . Інші нормативно правові акти. Основні принципи митного регулювання . 1. Митну політику визначає ВР. 2. Митне регулювання передбачає оподаткування товарів що ввозяться вивозяться і транспортуються. 3. Ставки митного тарифу едині для всіх суб’єктів ЗЕД. 4 У ВЕз встановлюється спеціальний митний контроль що передбачає пільги.5 Введення в дію митних правил передбачає їх публікацію за 45 діб до впровадження. Митний контроль здійснюється державною митною службою її структура має вигляд: 70 митниць 230 митних переходів понад 20 тис митників довжина кордону 8 тис км. Митний контроль включає 3 стадії: 1. Заповнення митних документів. Декларація. 2. Проведення митного огляду товару що підлягає експорту чи імпорту.3. Сплата мита . 35. Система митних податків та митних зборів Митний податок це податок який сплачується при перетині товарами митного кордону певної країни. Види митних платежів. 1. Адвалорне мито це податок яких нараховується як % від вартості товару що підлягає експорту чи імпорту.2. Специфічне мито тариф який застосовується до переліку товарів що підлягають експорту чи імпорту із зазначенням проти кожного з них розміру митного податку у вигляді грошової суми від одиниці товару.3. Комбіноване мито це податок у якому поєднані принципи нарахування адвалерного і специфічного мита. 4. Сезонне мито стягується з товарів що мають сезонний характер. 5. Антидемпінгове мито застосовується для суб’єктів ЗЕд що порушують антидемпінгове законодавство. Сплачуючи різницю між рівнями цін. 6. Компенсаційне мито це податок який встановлюється зверху встановленого ввізного мита (стягується з тих суб’єкті зед які отримали субсидії для розвитку експортного виробництва. Митні збори це суми митних платежів які стягуються із суб’єктів ЗЕД при перетині товарами митного кордону певної країни. Митні збори це оплата послуг що надають суб’єктам ЗЕд працівники митниці. Основно різницею між митними податками і митними зборами є те що податки обов’язково поступають до держ бюджету а збори йдуть на утримання митної служби. Види митних зборів 1. марочний 2. санітарний 3. збір за розміщення товарів на складах. 4. збір за збереження вантажу. 36. Єдиний митний тариф України Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Законом „Про Єдиний митний тариф” визначений порядок формування та застосування Єдиного митного тарифу України при ввезенні на митну територію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів встановлюється з метою обкладення митом зазначених товарів та інших предметів. Сферою дії Закону „Про Єдиний митний тариф” є єдина митна територія України. Митне обкладення на території спеціальних митних зон регулюється Законом „Про Єдиний митний тариф”, іншими законами України та міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку. Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з цієї території. Єдиний митний тариф України базується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено Законом „Про Єдиний митний тариф”. 37. Мито Види мита Митні тарифи складаються з конкретних ставок мита. Мито - це податок, який стягується митними органами з товарів, що вивозяться або ввозяться на територію країни. Запровадження мита сприяє захисту національних виробників від іноземної конкуренції, забезпечує надходження коштів до державного бюджету, поліпшує умови доступу національних товарів на зарубіжні ринки. У міжнародній практиці застосовується експортне, імпортне, транзитне, антидемпінгове, компенсаційне та інші види мита. Найбільш широко в процесі державного регулювання зовнішньоторговельних операцій використовується імпортне (ввізне) мито, експортне (вивізне) мито застосовують лише окремі країни переважно до товарів традиційного експорту. Величина мита визначається за допомогою ставок, які поділяються на адвалорні (процентні), специфічні та комбіновані. В окремих випадках використовуються ставки змішаного типу (комбіновані), коли товар одночасно обкладається адвалорними і специфічними видами Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Види і ставки мита В Україні застосовуються такі види мита: адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення. Ввізне мито Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Ввізне мито є диференційованим: в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України; режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита. Вивізне мито Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. Сезонне мито На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення. Особливі види мита З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України спеціальне мито; антидемпінгове мито; компенсаційне мито. Спеціальне мито застосовується: як засіб захисту українських виробників; як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав. Антидемпінгове мито застосовується у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику. Компенсаційне мито застосовується у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику; у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду. 38. Митна вартість продукції Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості. Митна вартість - це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються * ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, * фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: - на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; - комісійні та брокерські; - плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення). При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів. 39. МБРР Група світового банку була створена в 1944 в результаті підписання 28 країнами Бреттон – Вудської угоди. Тією ж угодою було створено МФВ. Головною задачею групи світового банку є сприяння світовому економічному розвитку і скорочення бідності. На відміну від МВФ СБ надає довгострокову допомогу і тільки країнам що розвиваються, а МВФ націлений на допомогу при фінансових кризах любій країні.Група світового банку складається з 5 організацій. МБРР, МФК, МАР, БАГИ, МЦВІС.Членами МБРР є 184 країни, майже всі держави світу.МБРР розпочав свою діяльність 25 червня 1946 р. Мета – сприяння економічному прогресові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються, і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню. Інвестиції спрямовуються як на будівництво доріг, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, так і на сприяння розвитку сільськогосподарських структур, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок. Такі заходи, як приватизація державних підприємств, скорочення державних видатків, девальвація національної валюти, а також експортно-орієнтована політика, яку відстоює МБРР, в цілому сприяють залученню іноземних інвестицій, розвитку приватного підприємництва, зростанню сукупного доходу в країні. Однак, як правило, сплачують за такі програми скороченням субсидій для бідних верств населення. Їх результатом стає падіння доходів населення, зростаюча нерівність у суспільстві. Характерною особливістю МБРР як міжурядової організації є залучення значної частини коштів на ринках приватного капіталу. Банк продає облігації, векселі та інші гарантії заборгованості безпосередньо урядам, їхнім представництвам і центральним банкам, пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, комерційним банкам та індивідуальним особам у більше ніж 100 країнах світу. Одним з основних інструментів запозичення коштів виступають єврооблігації, які почали випускатися МБРР з 1980 р.  Позики банку надаються лише урядам країн або під їхню гарантію державним та приватним організаціям і корпораціям. Чим бідніша країна, тим сприятливіші умови, на яких вона може отримати кредит у МБРР. Позики надаються здебільшого на 15-20 років і мають 5-рінчий пільговий період, протягом якого сплачуються тільки відсоткова ставка та кошти для резервування для клієнта кредитної лінії. Відсоткові ставки по позиках Світового банку змінюються кожні 6 місяців. Україна стала членом МБРР з вересня 1992 40. МФК Група світового банку була створена в 1944 в результаті підписання 28 країнами Бреттон – Вудської угоди. Тією ж угодою було створено МФВ. Головною задачею групи світового банку є сприяння світовому економічному розвитку і скорочення бідності. На відміну від МВФ СБ надає довгострокову допомогу і тільки країнам що розвиваються, а МВФ націлений на допомогу при фінансових кризах любій країні.Група світового банку складається з 5 організацій. МБРР, МФК, МАР, БАГИ, МЦВІС Міжнародна фінансова корпорація була заснована в 1956 р. для сприяння розвитку приватного підприємництва в країнах, що розвиваються. в 1996 р. членами МФК були 170 країн. Акціонерний капітал МФК формується шляхом підписки країнами-членами на акції і становить 2,45 млрд. дол. США. Основні види діяльності ИФК: - фінансування проектів приватного сектора економіки країн, розвиваються шляхом надання позик або прямих інвестицій; - сприяння приватним компаніям країн, що розвиваються, в мобілізації фінансових коштів на міжнародних фінансових ринках; - надання технічної допомоги, дорадчих та консультаційних послуг урядам і підприємцям країн-членів. Інвестиції МФК мають прибутково орієнтований характер, тобто МФК фінансує лише рентабельні проекти, які мають добрі перспективи з точки зору одержання прибутку. На відміну від МБРР, ця установа надає позики без урядових гарантій. МФК може займати рівноправне положення в компаніях, яким вона позичає, відігравати роль каталізатора щодо інших інвесторів з приватного сектора, а також створювати ринки капіталу в країнах, що розвиваються. У жовтні 1993 р. вона стала 162 країною – учасницею МФК 41. БАГІ Група світового банку була створена в 1944 в результаті підписання 28 країнами Бреттон – Вудської угоди. Тією ж угодою було створено МФВ. Головною задачею групи світового банку є сприяння світовому економічному розвитку і скорочення бідності. На відміну від МВФ СБ надає довгострокову допомогу і тільки країнам що розвиваються, а МВФ націлений на допомогу при фінансових кризах любій країні.Група світового банку складається з 5 організацій. МБРР, МФК, МАР, БАГИ, МЦВІС. Багатостороннє агентство гарантії інвестицій – створене в 1988 р. і почало свою діяльність з 1990 р. Входить 110 країн-членів. Діяльність БАГІ спрямована на розповсюдження потоку прямих іноземних інвестицій серед країн-членів. БАГІ забезпечує гарантії інвестицій, захищаючи інвесторів від таких некомерційних ризиків, як 1) неконвертованість валюти або неможливість репатріації капіталу; 2) експропріація; 3) війна та громадянська непокора; 4) розрив контракту. Ця установа надає консультативні послуги на рівні урядів, допомагаючи останнім залучати приватні інвестиції в економіку. Україна 1995 р. – повним членом БАГІ. 42. МВФ МВФ – це організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Розмір квоти залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі в світовій економіці й міжнародній торгівлі. Квота переглядається кожні 5 років. Квота України у 1996 р. разом з 10 іншими країнами своєї групи становила 4,88 (для порівняння: США – 17,78, Німеччини та Японії – по 5,54, Франції та Великобританії – по 4,98%). Залежно від розмірів квот розподіляються голоси між країнами під час прийняття рішень в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СПЗ її квоти. Величина квоти визначає можливості країни впливати на політику МВФ. Основними завданнями МВФ є: - сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва встановленням норм регулювання валютних курсів та контролю за їх дотриманням; - сприяння багатосторонній системі платежів та ліквідація валютних обмежень; - надання валютних кредитів державам-членам для вирівнювання платіжних балансів;  - організація консультативної допомоги з фінансових і валютних питань. Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-членів – казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну. МВФ надає кредити декількох видів: 1. Резервні кредити (“стенд-бай”) – для стабілізації платіжного балансу, дефіцит якого має тимчасовий або циклічний характер, в межах одного-двох років з можливим його продовженням до 4-5 років, за середньою ставкою 3,25%.  2. Розширене кредитування (ЕФФ) – для підтримки середньострокових програм (3-4 роки) подолання труднощів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми, звичайно за ставкою 4,5% річних. 3. Компенсаційні та надзвичайні кредити (ССФФ) – для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років). Викуп національної валюти здійснюється у строк до 5 років, звичайно - на умовах 3,25% річних. 4. Фінансування системних перетворень (СТФ) – цей механізм запроваджений у 1993-1995 рр. для країн з перехідною економікою, які мали значні проблеми з платіжним балансом внаслідок переходу від торгівлі на базу неринкових цін до торгівлі на ринковій основі. 5. Стабілізаційний (“буферний”) кредит (БСФФ) – для фінансування запасів сировини в звўязку з несприятливою конўюнктурою на світових ринках (на 3-5 років). Починаючи з 1984 р. цей механізм не використовувався. 6. Фінансування структурної перебудови (САФ) – для надання пільгової допомоги найменш забезпеченим країнам-членам Фонду. Сума, яка може бути надана країні, становить не більше 50% квоти з річними лімітами 15, 20 та 15% для першого, другого та третього року відповідно. Кредити надаються за 0,5% річних на строк до 10 років. 7. Розширене фінансування (ЕСАФ) – для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років), відсоткова ставка 0,5%.  Кредити МВФ надає лише з дотриманням певних економічних і політичних вимог у формі програми стабілізації економіки. Країни-члени зобов’язані надавати МВФ інформацію про офіційні запаси золота і валютні резерви, стан економіки, платіжний баланс, іноземні інвестиції та грошовий обіг тощо. 43. ЄБРР Європейський банк реконструкції та розвитку - це спеціалізований заклад ООН з фінансового сприяння в реконструкції та розвитку економік країн-членів, який заснований в 1990 році на пропозицію президента Франції Франсуа Міттерана, а розпочав свою діяльність в 1991 році (штаб-квартира - в Лондоні). перебудова всієї структури соціалістичної економіки вимагала неабияких коштів. Для їх поповнення, для стимулювання реформ і було створено ЄБРР. До складу ЄБРР увійшли всі європейські країни, а також низка неєвропейських країн – Австралія, Єгипет, Ізраїль, Кіпр, Марокко, Мексика, Нова Зеландія, Республіка Корея, США, Японія. Крім того, як нащадки СРСР членами банку стали всі азіатські республіки СНД.  За статутом ЄБРР його членами можуть стати як європейські, так і неєвропейські країни, але всі вони мають бути членами МВФ. Акціонерами Банку є 60 держав, Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк. Капітал - 20 млрд. євро. Сьогодні інвестиційні інструменти ЕБРР використовуються з метою становлення ринкової економіки і демократії в 27 країнах -  від Центральної Європи до Центральної Азії. Європейський банк реконструкції та розвитку має таку організаційну структуру:Рада керуючих;Директорат;Президент і віце – президент; Консультативна рада з питань довкілля. Відповідно з основними цілями Банка його кредитно – інвестиційна політика спрямована, перш за все, на підйом і структурну перебудову країн Центральної і Східної Європи. Діяльність ЄБРР в цьому напрямку досить різноманітна і перспективна. Вона включає: надання кредитів на розвиток виробництва; інвестування в капітал; гарантоване розміщення цінних паперів; надання позик під реконструкцію й розвиток інфраструктури. Пріоритетними сферами кредитування є: фінансовий сектор, енергетика, телекомунікації, транспорт і агробізнес. За допомогою своїх інвестицій ЄБРР сприяє: проведенню структурних і галузевих реформ; розвитку конкуренції, приватизації і підприємництва; зміцненню фінансових організацій і правових систем; розвитку необхідної інфраструктури для підтримки приватного сектора; На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% - у державний сектор. ЄБРР здійснює свою діяльність у вигляді надання довгострокових позик. Як правило, кредити надаються на термін 15-25 років. Україна стала членом ЄБРР у серпні 1992р. У 1993р. відкрилось представництво Банку в Києві. На сьогодні, із урахуванням покращення економічної та фінансової ситуації в Україні, підвищення попиту на середньо- та довгострокові фінансові ресурси з боку бізнесу можливо очікувати, що обсяги проектного фінансування ЄБРР проектів в Україні становитимуть 200-300 млн. євро на рік. Пріоритетними сферами фінансування в Україні є конверсія, сільське господарство, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля, сприяння розвитку банківського сектору. Банк фінансує проекти вартістю не менше 15-17 млн дол., максимальна ставка відсотку – 16-18% річних. 44. Зміст та показники зовн. торгівлі Зовнішня торгівля - це відносини між суб'єктами ЗЕД з приводу купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили та послуг. Конкретний зміст зовнішньої торгівлі знаходить свій прояв у діяльності різних суб'єктів світового господарства. Зовнішня торгівля ЗЕД характеризується такими показниками: І. По критерію обсягу зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД виділяють: 1. Експорт суб'єктів ЗЕД - це продаж товарів іноземним суб'єктам ЗЕД та їх переміщення через митний кордон країни місцезнаходження суб'єкта ЗЕД експортера. 2. Реекспорт суб'єктів ЗЕД - це продаж іноземним суб’єктам ЗЕД та вивіз за межі країни товарів, які раніше були ввезені на її територію. 3. Імпорт суб'єктів ЗЕД - це купівля товарів у іноземних суб'єктів ЗЕД та їх введення на територію країни, включаючи закупку товарів, які призначаються для особистого споживання національними організаціями та відомствами що знаходяться за кордоном. 4. Реімпорт суб'єктів ЗЕД - це імпорт товарів, які раніше вивозилися із країни і не підлягали переробці. 5. Зовнішньоторговельний оборот суб'єктів ЗЕД - це обсяг їх експортно-імпортних угод за певний проміжок часу (як правило один рік). 6. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД— це оцінка їх експортно-імпортних угод у постійних цінах певного проміжку часу, як правило за певний рік. 7. Генеральна торгівля суб'єктів ЗНД - це обсяг їх зовнішньоторговельного обороту з урахуванням вартості транзитних товарів. Цей показник, наприклад, характеризує зовнішню торгівлю держави як суб'єкта ЗЕД. 8. Спеціальна торгівля суб'єктів ЗЕД - це чистий зовнішньоторговельний оборот, тобто продукція, яка остаточно була експортована або імпортована із країни. II. По критерію структури виділяють такі показники ЗТ: 1. Товарна структура зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД - це розподіл обсягу експорту на імпорт по основним товарним позиціям. 2. Інституціональна структура зовнішньої торгівлі суб’єктів ЗЕД – це розподіл зовнішньої Торгівлі по суб’єктах та методах здійснення експортно-імпортних операцій. IIІ. По критерію динаміки зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД виділяють такі показники: Темпи росту експорту суб'єктів ЗЕД. .Темпи росту імпорту суб'єктів ЗЕД. Темпи росту зовнішньоторговельного обороту. Темпи приросту експорту. Темпи приросту імпорту. Темпи приросту зовнішньоторговельного обороту. IV. По критерію результативності зовнішньої торгівлі суб’єктів ЗЕД виділяють такі показники: 1.Сальдо торговельного балансу суб'єктів ЗЕД - це співвідношення вартості експорту і імпорту товарів за певний проміжок часу (як правило за місяць, квартал, рік). а) позитивне сальдо торговельного балансу суб'єктів ЗЕД. Це означає, що вартість експорту перевищує вартість імпорту; б)негативне сальдо торговельного балансу суб'єктів ЗЕД - вартість імпорту більше вартості експорту 2. Сальдо балансу послуг суб'єктів ЗЕД - це різниця між вартістю послуг, які надають суб'єкти ЗЕД і вартістю послуг, які вони отримують. Цей показник також має: позитивне сальдо. Коли вартість експорту послуг більше вартості імпорту послуг; негативно сальдо. Коли вартість імпорту послуг більше вартості експорту послуг. 46. Зовнішньо-торгівельні операції (ЗТО) ЗТ операції – комплекс методів та форм обміну товарами та послугами між країнами, що базується на міжнародному поділі праці і інтернаціоналізації господарського життя. За напрямками торгівлі ЗТО поділяються на: імпорт, експорт, реекспорт, реімпорт. Основними видами операцій в торгівлі є експортні та імпортні операції. При цьому експортні операції передбачають діяльність, пов’язану з продажем та вивезенням за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту; імпортні – діяльність по закупці і ввезеню іноземних товарів для наступної реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни. До реекспортних операцій відносяться операції, що передбачають вивіз за кордон раніше купленого на іншому ринку товару, який не підлягав у реекспортуючій країні якій-небудь обробці. Ці операції можуть виникати в комерційній практиці в різних ситуаціях, але частіше за все реекспорт виникає у двох випадках: а)як складова частина більш складної операції; б) з метою отримання прибутку на різниці в цінах. В першому випадку реекспортні операції можуть застосовуватись при здійсненні крупних проектів, наприклад при будівництві об’єктів з допомогою іноземних фірм. В другому випадку ці операції можуть бути названі торговим реекспортом. Торгові фірми багатьох країн досить часто звертаються до операцій по перепродажу товару, використовуючи з ціллю отримання прибутку різницю в цінах на один і той же товар на різних ринках. В цьому випадку реекспорт також здійснюється ними без завозу товару в свою країну. Такі операції по суті не відносяться до експорту чи імпорту данної країни, хоч і враховуються митною статистикою. Реімпортні операції пов’язані з ввезенням з-за кордону раніше вивезених вітчизняних товарів, що не підлягали там переробці. Ними можуть бути товари: не продані на аукціоні, повернуті з консигнаційного складу, забраковані покупцем та ін. 48. Інструменти валютного регулювання. У практиці валютного регулювання використовуються такі інструменти, як девальвація і ревальвація валюти, валютна інтервенція, корекція валютних ставок національного банку, валютні обмеження, засоби регулювання платіжного балансу країни, режим конвертування валют. Девальвація валюти передбачає цілеспрямовані дії відповідних інституційних структур, що мають на меті знизити обмінні курси валюти власної країни. Таке зниження використовується, з одного боку, для стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку, з іншого боку – для підвищення конкурентоспроможності і поліпшення торгівельних позицій країни на св. ринку. Ревальвація валюти має протилежний зміст. Вона пов’язана з відповідними діями, спрямованими на підвищення курсу національної валюти. У даному разі ставиться мета утримати на внутрішньому ринку споживчий попит і стимулювати товарний імпорт та приплив інвестицій. Механізм валютної інтервенції, санкціонованої МВФ як норма міждержавних валютних відносин, пов’язаний з операціями купівлі та продажу власної валюти або конкурентної валюти своєї країни. Такі операції впливають на співвідношення на валютному ринку попиту та пропозиції певної грошової одиниці і викликають кореляцію її обмінного курсу. Валютна інтервенція може здійснюватися: - за рахунок використання власних резервів валюти; - за допомогою використання своп-угоди – договору з певною країною з приводу отримання кредиту у валюті цієї самої країни, необхідної для здійснення валютної інтервенції; - за рахунок продажу ЦП, розміщених в іноземній валюті. Поряд із валютною інтервенцією досить поширеним засобом впливу на курсові співвідношення є відповідна корекція облікових ставок нац. банку, підвищення яких веде до зростання (завдяки підвищенню попиту) курсів валюти, а скорочення – до зниження цього курсу. Також у валютній політиці широко застосовуються методи прямого втручання держав у механізм формування обмінних курсів. Йдеться про валютні обмеження, що являють собою систему нормативних правил, які регламентують права громадян і юридичних суб’єктів ринку щодо обміну валюти своєї країни на іноземну, а також здійснення інших валютних операцій. Засобом впливу на валютні курси слугують також складові механізму регулювання платіжного балансу країни: експортні субсидії, митні тарифи, податкові пільги, страхування від втрат, викликаних коливаннями валютних співвідношень, та ін. У системі валютного ругулювання особливе місце приділяється здійсненню широкого комплексу заходів для забезпечення конвертованості валют. Конвертованість характеризує здатність вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти. Реалізація цього заходу, здійснюваного на основі нормативних актів кожної окремої країни, є однією із статутних вимог МВФ. 51. Еволюція ВЕЗ Зараз в світі, функціонує по різним даним, від 400 до 2000 вільних економічних зон. Вперше ВЕЗ були створені в США по акту 1934 р. У вигляді зон зовнішньої торгівлі. Їх метою була активізація зовнішньоторговельної діяльності завдяки використання ефективних механізмів зниження митних витрат. Успішним варіантом вільної економічної зони стало створення зони сприятливості в Ірландії в 1957 р. З Центром в аеропорті “Шенон”. Територія зони складала всього 15 га. Метою її створення було відкриття 300 додаткових робочих місць. А через п`ятнадцять років у “Шеноні” нараховувалось вже 2300 службовців. Це як раз випадок, коли результати значно перевищили сподівання. Та для України, мабуть, найбільш цікавим є досвід Бразилії, в якій у 1967 р. Була створена вільна економічна зона іншого типу – “промисловий округ вільної зони Манаус” (Амазоніт). Цю зону називають “величезним полюсом росту бразильської економіки”. Виділена для цієї ВЕЗ площа – 3,6 млн. кв. м.; мета – стимулювання розвитку промислового виробництва; основний засіб досягнення мети – податкові пільги.. Експорт зони досягав тільки 3-5% виробництва. У зону було вкладено $ 13 млрд., у галузях виробництва створено 600 промислових виробництв. Відбувається прискорений розвиток науково-технічних зон. Так, у 1973 р. В США існувало 84 науково-технічні зони; тут було зайнято 142 тис. робітників і 45 тис. вчених. Найбільш велика з них – “Силікон – Веллс” (“Силіконова долина”). Зараз вона виробляє 20% загальних світових обсягів виробництва засобів обчислювано техніки та комп`ютерів. Найближчим часом у США планується створити до 1000 спеціальних зон. А обсяг інвестицій американські ВЕЗ має сягнути 3 млрд., число додаткових робочих місць – 100 тисяч. Загалом же у світі нараховується більш ніж 800 спеціальних економічних зон, частка яких у світовому торговельному обсягу сягає 8 %. А експортно-виробничих зон у світі є близько 500. Їхній загальний обсяг експорту становить $ 20 млрд. За останні десять років середній річний приріст обсягів продукції у цих зонах складав 7-10 %. Нарешті, можна виділити ще одну різновидність вільних зон, яка розповсюджена у світі, - офшорні зони, які служать свого роду “податковими оазисами”, які обслуговують міжнародні фінансові операції. Прикладами офшорних центрів є, перш за все, Бермудські, Віргінські, Кайманові, Барбадос, Гернсі і Західне Самоа, Ірландія, Ліберія, Ліван, Ліхтенштейн, Панама, Сінгапур і рад інших. Як правило, у XX ст. СЕЗ створювалися у промислове розвинутих країнах. Сьогодні у США діють близько 200 зон зовнішньоторговельної орієнтації, у Німеччині — 6 вільних портів і 3 безмитні зони, у Франції—2 райони вільної торгівлі та 2 зони підприємницької діяльності, в Іспанії—3 безмитні зони, в Італії—3 спеціальні безмитні зони, в Японії — торговельно-виробнича зона. Крім того, вільні зони існують у Канаді, Фінляндії, Греції, Туреччині та Ізраїлі. Політична й економічна стабільність, незмінність законодавчої бази, дешевизна робочої сили, наявність природних ресурсів і надзвичайно місткого ринку збуту, а також інші вихідні передумови Китаю сприяли створенню тут спеціальних зон різних типів. Через них у країні здійснюється майже 18 % зовнішньоторговельного обороту, а обсяги виробленої на їх території продукції становлять у її національному продукті близько 15 %.Важливу роль відіграють ВЕЗ у господарстві багатьох азіатських, південноамериканських і навіть африканських країн. Рівень їх ефективності неоднаковий, але значення для впровадження нових технологій, сприйняття передового досвіду управління виробництвом і збільшення валютних надходжень є безумовним. 52. ВЕЗ України На Україні існують вільні (ВЕЗ) чи спеціальні (СЕЗ) економічні зони та території пріоритетного розвитку (ТПР) і являють собою частину території України, на якій встановлюються i діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування i дії законодавства України. Основною відмінністю ВЕЗ від ТПР є те, що ВЕЗ створюється з конкретною, чіткою ціллю і на відносно невеликій території, а ТПР створюється на територіях в адміністративних межах районів, міст (ТПР в м. Харкові) або областей (ТПР в Закарпатській області).За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції на Україні, (станом на 1.11. 2001 року) зареєстровано: 11 СЕЗ і 9 ТПР. Загальна територія, на яку поширюється режим СЕЗ та ТПР - 6360 тис.га, або 10,5 % території України. Кількість областей України, на які поширюються режим СЕЗ та ТПР - 12. Кількість районів України, на які поширюються режими СЕЗ та ТПР - 41. Кількість міст України, на які поширюються режими СЕЗ та ТПР - 58. Вільні економічні зони підприємництва, або спеціальні економічні зони (скорочено ВЕЗ або СЕЗ), які створюються та діють на Україні, регулюються Законом України "Про загальні засади створення i функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (від 13.10.92 р. № 2673-ХІІ). З метою залучення інвестицій практично по кожній СЕЗ чи ТПП законодавчо передбачено цілий ряд податкових та інших пільг. Типовими для більшості СЕЗ i ТПР є податкові та митні пільги щодо: ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток, збору до фонду зайнятості плати за землю та акцизного збору. Станом на 1 січня 2004 р., за даними статистичного обстеження, у дев’ятьох СЕЗ та на 57 ТПР фактично реалізуються 554 проекти, якими передбачено загальне надходження інвестицій в обсязі $2 671,4 млн., із них 1 826,4 від вітчизняних інвесторів та $845,0 млн. від іноземних. У СЕЗ має бути внесено $475,0 млн. (17,8% загального обсягу надходження), у ТПР – $2 196,4 млн. (82,2%). З початку реалізації проектів залучено $1 394,4 млн. інвестицій, що становить 52,2% передбачених обсягів надходження, з них $171,0 млн. – у СЕЗ, $1 223,4 млн. – у ТПР. Резидентами України вкладено $935,1 млн. інвестицій (67,1% загального обсягу), іноземними інвесторами – $459,3 млн. (32,9%), із них у 2003 р. – відповідно $378,5 млн. та $118,6 млн. Іноземні інвестиції у СЕЗ та ТПР надішли із 43 країн світу . ВЕЗ "Азов" (м. Маріуполь)"Донецьк""Закарпаття""Інтерпорт Ковель" (Волинська область) "Курортополіс Трускавець" (Львівська область)"Миколаїв" (Миколаївська область) "Порто-франко" (м. Одеса)"Порт Крим" (Автономна Республіка Крим)"Рені" (Одеська область)"Сиваш" (Автономна Республіка Крим)"Славутич" (Київська область) "Яворів" Львівська область. ТПР В Автономній Республіці КримУ Волинській областіВ Донецькій області В Закарпатській областіВ Житомирській областіВ Луганській області В Чернігівській областіВ м. Харків В м. Шостка Сумської області 54. Торгово посередницькі організації Під торгово-посередницькими операціями у Зовнішньоекономічній діяльності розуміють операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, що здійснюються за дорученням експортера чи імпортера незалежним посередником на основі спеціальних угод чи окремих доручень. Посередники - це особи, що з'єднують сторони, які бажають укласти угоду. Самостійна торгівля на зовнішніх ринках часто буває не під силу самим виробникам, тому вони й використовують посередників. В ролі останніх можуть виступати спеціалізовані посередницькі фірми або такі форми продажу, як торги, аукціони, біржі. Торгово-посередницькі фірми в юридичному відношенні не залежать від виробників і споживачів товарів. До них не відносяться дочірні підприємства, філіали і представництва іноземних компаній. Функції, які виконують посередницькі фірми, різноманітні. Вони пов'язані не тільки зі збутом і покупкою товару, але й охоплюють широке коло операцій і послуг, частково такі:пошук іноземних партнерів;вивчення ринку збуту; транспортування і страхування;кредитно-фінансове обслуговування учасників угоди; оформлення документів при укладенні угод;виконання митних формальностей; проведення рекламних та інших міроприємств для руху товару на зовнішні ринки;. Однак в основному вони займаються комерційною діяльністю. Вплив посередницьких компаній по країнах і товарних потоках різний. В більшій мірі він проглядається в Японії, Південній Кореї і Англії, в Скандінавських країнах. Так, в Японії 8 тис. торгових компаній контролюють 67% імпорту і 60% експорту. В Південній Кореї три відомих торгових доми - "Самсунг", "Хєнде"і "Даєку" - обслуговують 40% зовнішньої торгівлі країни. В США, Франції та інших країнах багато великих компаній здійснюють продаж своєї продукції на світових ринках через посередників. В той же час в США 3\4 малих фірм здійснюють експорт самостійно. В залежності від характеру взаємовідносин між продавцем чи покупцем і торговим посередником, а також від функції, яку виконує торговий посередник, можна виділити декілька видів торгово-посередницьких операцій: операції по перепродажу, комісійні, агентські і брокерські. Операції по перепродажу. Здійснюються торговими посередниками від свого імені і за свій рахунок. розрізняють два види операцій по перепродажу. До першого відносяться операції, в яких торговий посередник по відношенню до експортера виступає як покупець, що придбав товари на основі договору купівлі-продажу. Він стає власником товарів і може реалізувати їх на свій лад на будь-якому ринку і по будь-якій ціні. Відносини між експортером і посередником такого виду припиняються після виконання сторонами зобов'язань по договору купівлі-продажу.До другого виду відносяться операції, в яких експортер надає посереднику право продажу своїх товарів на певній території на протязі узгодженого терміну на основі договору про надання права на продаж. Цей договір встановлює тільки загальні умови, що регулюють взаємовідносини сторін по реалізації товарів. Для його виконання сторони укладають самостійні контракти купівлі-продажу. Комісійні операції. Суть даних операцій полягає у здійсненні одною стороною, названої комісіонером, за дорученням другої сторони, названої комітентом, угод від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер не купляє товарів комітента, а лише укладає угоди по купівлі-продажу товарів за рахунок комітента. Це означає, що комітент залишається власником товару до його передачі в користування кінцевого споживача. За свої послуги комісіонери одержують винагороду, зазначену в договорі. Агентські операції. Полягають в дорученні одною стороною, названої принципалом, незалежній від неї другій стороні, названій торговим чи комерційним агентом, здійснення фактичних і юридичних дій, пов'язаних з продажем чи покупкою товару на оговореній території за рахунок і від імені принципала. Агентські операції носять більш чи менш тривалий характер. Мінімальний термін агентської угоди, як правило, два роки. В ролі агентів можуть діяти навіть фізичні особи, але в більшості випадків - це юридичні особи, зареєстровані в торговому реєстрі. Незалежність агента виражається в тому, що він не знаходиться в трудових відносинах з принципалом і може здійснювати свою діяльність самостійно за певну винагороду. Брокерські операції. Даний вид операцій полягає у встановленні через посередника-брокера контакту між продавцем і покупцем. Інакше кажучи, вони зводять зацікавлених продавців і покупців, самі при цьому не являються стороною в договорі і не приймають участі в ньому своїм капіталом. На відміну від агента брокер не являється представником, не знаходиться в договірних відносинах ні з одною із сторін і діє на основі окремих доручень. Брокер готує проект договору і направляє його сторонам для підписання, а потім передає кожній стороні належно підписаний екземпляр договору. Брокеру можуть бути доручені контроль за виконанням укладеного контракту і надання рекламацій. Він не стає власником товару і не уповноважений на одержання платежів.За свої послуги брокер одержує обумовлену, часто встановлену торговим звичаєм, винагороду. 55. Наслідки вступу України до СОТ Сьогодні набуття членства у Світовій організації торгівлі (СОТ) є одним з ключовим завдань економічної політики країни. Необхідність вступу до СОТ зумовлюється декількома ключовими чинниками. По-перше, у стратегічній перспективі відкриття національних ринків для міжнародної конкуренції означатиме притік нових технологій та менеджменту, внутрішніх інвестицій, кращий вибір товарів і нижчі ціни для споживачів, а також стимул для розвитку нових форм бізнесу в Україні. По-друге, хоча правила СОТ накладатимуть жорсткі зобов'язання на уряд, але вони також забезпечуватимуть захист і компенсацію від дискримінаційних і свавільних торгівельних обмежень, що можуть бути нав'язані іншими членами СОТ. По-третє, членство у СОТ означатиме приєднання до системи майже загальноприйнятих правил торгівлі, за якими діють 150 країн світу і які охоплюють більше 95% світової торгівлі та більше двох третин торгівлі України. Україна оголосила про своє бажання стати членом СОТ (тоді ГАТТ) в 1993 році, і в грудні 1993 року була створена Робоча група з питань вступу України до СОТ. Тоді ж розпочалися паралельні двосторонні переговори між Україною та окремими країнами, головним предметом яких стали ставки імпортного мита та конкретні зобов’язання щодо доступу іноземних товарів та послуг на український ринок, а також інші аспекти торговельної та пов’язаної з нею аспектів економічної політики в цілому. Сьогодні Україна знаходиться на заключному етапі переговорів. Участь у СОТ стратегічно вигідна Україні як державі із значним експортним потенціалом у сільському господарстві. Лібералізація режиму доступу вітчизняних експортерів до зовнішніх ринків стане чинником прискорення структурних реформ в аграрному секторі, що у кінцевому рахунку сприятиме зростанню конкурентоспроможності національних виробників. Ще один аспект членства у СОТ пов’язаний з угодою про санітарні і фітосанітарні заходи. Періодичні фітосанітарні скандали серйозно ускладнюють роботу українських експортерів сільськогосподарської продукції на зовнішніх ринках. Найбільшого резонансу набули скандали в Канаді і Франції у 2003 році із забороною вивантаження української фуражної пшениці, внаслідок чого виникло упереджене ставлення до українського зерна й на інших ринках збуту. Певне послаблення напруженості для українських експортерів має відбутися після вступу країни до СОТ. Члени цієї організації визнають санітарні і фітосанітарні норми інших членів як еквівалентні (навіть якщо вони відрізняються від власних) у тому випадку, якщо експортер демонструє імпортерові, що його заходи досягають належного рівня санітарного або фітосанітарного захисту. Таким чином, навіть побіжний аналіз переваг і ризиків для сільського господарства від участі України в СОТ дає змогу сформулювати напрями державної політики, здатні знизити ризики, нейтралізувати можливі негативні наслідки і прискорити реалізацію переваг від лібералізації торговельних режимів. Йдеться, зокрема, про сприяння експорту з метою розширення зовнішніх ринків збуту; стимулювання внутрішнього попиту на продовольство; підвищення конкурентоспроможності національних виробників за рахунок поліпшення якості і безпеки продукції шляхом впровадження міжнародних стандартів якості. 57. Експортна діяльність Експортом можна назвати продаж товарів за кордон будь-якої форми оплати, включаючи товарну, як це і зазначено в українському законі “Про зовнішньоекономічну діяльність”.Традиційною основою українського товарного експорту становить продукція металургійної промисловості, машинобудування, хімічної та нафтохімічної промисловості, агропромислового комплексу, легкої, харчової та місцевої промисловості. Для України характерними є домінування в експорті такої промислової продукції, яка потребує значних виробничих потужностей, але не має суттєвого наукового вмісту. Основу експортного потенціалу України на сучасному етапі становить переважно Донецько-Криворізький регіон. Його головна спеціалізація ? продукція важкої металургії, прокат та заготівки з чорних металів, отже енерго- та працемісткі види виробництва. Взагалі неефективна структура експорту, орієнтація на його низькотехнологічні види та значна питома вага сировини є типовими рисами міжнародної економічної діяльності пострадянських країн. Додатковою специфікою є традиційна зорієнтованість українських виробників на кооперантів в інших державах, які утворилися на території колишнього Радянського Союзу, відсутність повних виробничих циклів, у зв’язку з чим чималу частку вітчизняного експорту становить проміжна продукція.Для практичного розуміння специфіки експортної діяльності ряду ключових господарських структур, які є основними “гравцями” на міжнародному ринку з української сторони, а також держави в цілому, слід враховувати його енерго- та матеріаломісткість. І тому для України є типовою ситуація, за якої для забезпечення експортних поставок необхідно здійснити великі закупівлі по імпорту енергоносіїв. Отже, для України важливим є не просто нарощування присутності на зовнішніх ринках, а оптимізація структури експорту, поліпшення якості, підвищення економічної та технологічної ефективності експортного виробництва.Політика підтримки вітчизняного товаровиробника реалізується в кількох площинах, або за окремими напрямками державної політики. Основними інструментами підтримки експорту з території України на сучасному етапі є: Стимулювання виробництва експортної продукції; Сприяння модернізації та технічному переозброєнню експорто-орієнтованих виробничих потужностей; Оптимізація національного правового та нормативно-інституційного режиму здійснення експортних операцій; Удосконалення механізму фінансування та кредитування виробництв, які здійснюють експорт; Стимулювання інвестиційної діяльності як національних, так і іноземних фізичних та юридичних осіб в експортоорієнтованому секторі економіки за допомогою податкових, усього широкого спектра фінансових та організаційних механізмів. Як показує досвід розвинутих країн, саме за рахунок стимулювання державою експортного, причому головне ? експортного технологічного напрямку зовнішньоекономічної діяльності, їм вдається втримувати стабільну динаміку економічного розвитку. Тому в сучасних умовах ефективний розвиток українського експорту є важливим елементом довгострокової стратегії держави щодо ринкового реформування і структурної перебудови економіки. Для стимулювання структурної оптимізації експорту слід домогтися того, щоб усе валютне, митне, податкове й зовнішньоекономічне законодавство України орієнтувало виробника на збільшення експорту сучасних і прогресивних машин та обладнання. Для цього необхідно передбачати різні податкові пільги експортерам, збільшити розміри амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, прискорену їх заміну та запровадження все більш сучасних машин і технологій. 59. Міжнародні інвестиції Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку. Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій: - прямі іноземні інвестиції; - портфельні іноземні інвестиції. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об’єктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу. Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери (прості векселі; боргові зобов’язання; інструменти грошового ринку та інші).  Інвестування може здійснюватися різними методами: - через розвиток контрактних форм співробітництва;- злиття і придбання підприємств; - створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств. Контрактні (неакціонерні) форми інвестування: - Експорт-імпорт – торгівля товарами та послугами - найпростіша форма проникнення на міжнародні ринки. - Ліцензування – купівля-продаж права на нематеріальну власність (патенти, авторські права, програми, торгові марки, ноу-хау) на певний період. - франчайзинг – це передача продавцем (франшизером) права на використання своєї торгової марки покупцю (франшизі). Торгова марка для бізнесу покупця є найбільш важливим активом, завдяки чому продавець надає постійну допомогу покупцю в його бізнесі. Привабливість контрактних форм інвестування полягає у тому, що вони здатні захистити активи фірм. Проте, вони можуть породжувати проблеми:а) втрату контролю; б) можливе неадекватне використання ліцензій; в) можуть породжувати майбутніх конкурентів. Тому, набуваючи досвіду, фірми збільшують свою безпосередню участь в міжнародних операціях через поширення інвестиційної діяльності, головним чином через створення власних зарубіжних фірм та у формі спільного підприємництва.  Власні зарубіжні фірми створюються за кордоном у вигляді: - дочірньої компанії– реєструється як самостійна компанія і має статус юридичної особи з власним балансом. Контролює її батьківська компанія, яка володіє частиною акцій або всім капіталом; - асоційованої(змішаної) компанії– відрізняється від дочірньої меншим впливом батьківської фірми, якій належить суттєва, але не основна частина акцій. Змішані - відділення не є самостійними компаніями та юридичними особами і на всі 100% належать батьківській фірмі. Відділення можуть мати форму представництва головної компанії за Спільне підприємництво – це діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів та ризиків від здійснення цієї діяльності.  Спільне підприємство – це організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.  60. Рух сг продукції на експорт Приносить значні доходи і є одним з основних джерел надходження валюти в країну. Експорт продукції аграрного сектору України у 2000 році склав 1,4 млрд. дол. - 9,5% від загального експорту. Ці показники свідчать про те, Україна може і повинна повернути собі статус провідного світового експортера сільськогосподарської продукції. Нині, коли аграрний сектор практично повністю забезпечує потреби внутрішніх споживачів у продукції (за винятком лише деяких товарів), нарощування експорту стає важливим шляхом розширення виробництва, створення робочих місць, збільшення податкових надходжень для проведення соціальної політики. Першочерговим завданням слід вважати вступ України до Світової організації торгівлі. зазначити, що, навіть не набувши членства в цій організації, а лише завдяки процесу вступу Україна суттєво покращила експортно-імпортний режим, в основному привела його у відповідність з міжнародними правилами. Від членства України в системі СОТ безпосередньо залежить можливість та перспективи інтеграції України до Європейського Союзу (Центрально-європейської угоди про вільну торгівлю (ЦЕФТА), інших регіональних угрупувань, а також залучення іноземних інвестицій. Перспективним напрямом розвитку зовнішньої торгівлі сільгосппродукцією є інтеграція до ЄС і створення зони вільної торгівлі. Не менш важливою є активна участь України в інтеграційних процесах, які відбуваються в СНД та у Центральній та Східній Європі.. Якщо говорити про головні сьогоденні перепони на шляху експорту, то ними є, перш за все, численні технологічні перешкоди, що час від часу посилюються не завжди обґрунтованими і своєчасними регуляторними рішеннями. Так, затримки з експортними відвантаженнями свідчать про недосконалість транспортної інфраструктури. Якщо для вивезення 1 тонни зерна у європейській країні треба сплатити біля 6 дол., то в Україні ця сума сягає понад 25 дол. Морські порти характеризуються недостатньою потужністю портових елеваторів та пропускною здатністю. Серед факторів, що ускладнюють експорт сільськогосподарської продукції в нашій країні - це затратність та довготривалість процедур митного оформлення, сертифікації якості товару, ветеринарного та карантинного контролю експортних партій. В недостатній мірі приділяється увага створенню та функціонуванню інформаційних систем, які б забезпечували учасників зовнішньоекономічної діяльності доступною ринковою інформацією, особливо вартості експортних процедур та послуг по зберіганню зерна на внутрішніх та портових елеваторах, змін у законодавстві ЗЕД. Накопичується заборгованість держави по відшкодуванню ПДВ експортерам сільськогосподарської продукції. Цей перелік технічних проблем, що впливають на вільне переміщення продукції та її експорт, не є вичерпним і може коригуватися залежно від типу продукції. Так, незважаючи на неодноразові рішення Президента та Уряду, спостерігається втручання регіональних органів влади у рух сільськогосподарської продукції. Непоодинокими випадками є намагання щодо адміністративного встановлення цін на продукцію, що примушує операторів ринку зайняти вичікувальну позицію, а виробників - шукати можливість продати продукцію навіть за низькою ціною через необхідність повернення кредитів. Вже зараз слід розробити такі принципи економічного регулювання аграрної системи України, які б гарантували рівень доходів виробникам, стимулювали розвиток ринкової інфраструктури та приватного бізнесу у сільській місцевості, а також сприяли експорту продукції з високим ступенем переробки. Повинна утвердитися така практика прийняття рішень щодо регулювання ринків, яка базується на ґрунтовному аналізі, оцінці можливих наслідків та врахуванні альтернативних пропозицій. За сучасних інтеграційних процесів у світі важко уявити іншу альтернативу, ніж приєднання та активна участь у них, а пошук "власного шляху" видається досить сумнівною метою. Інтеграція у світову торговельну систему, особливо в частині сільського господарства, є складним завданням з точки зору пошуку розумного балансу національних інтересів та ступеню лібералізації, необхідного для того, щоб стати повноправним гравцем на багатосторонній арені. Але немає сумнівів у тому, що проведення зваженої політики у поєднанні з природними порівняльними перевагами аграрного сектора України буде головним фактором утвердження нашої держави як провідного експортера на світових ринках сільськогосподарських товарів.